мама: у нас є челенджерс вдомачеленджерс вдома:
Σκηνοθεσία Kostiantyn Konovalov
Dovzhenko. First Sight
Οδησσός, 1926: μια πόλη που αναρρώνει από τον πόλεμο, όπου η τζαζ ακούγεται και ο κινηματογράφος γεννιέται. Ο νεαρός καλλιτέχνης Σάσκο Ντοβζένκο αναζητά την ελευθερία στην τέχνη και σκοντάφτει σε ένα σύστημα που δεν συγχωρεί τα όνειρα. Η πρώτη του ταινία μπορεί να είναι και η τελευταία του, χωρίς να γνωρίζει ακόμη ότι σύντομα το όνομα του θα γίνει γνωστό σε όλο τον κόσμο.
Η «Ντοβζένκο. Πρώτη Ματιά» παίζεται σε 1 σινεμά στο Λονδίνο - επόμενη προβολή Κυριακή 8 Νοεμβρίου στις 17:00 στο Rio Cinema.
Επόμενες προβολές: Κυριακή 8 Νοεμβρίου.
Πλήρες πρόγραμμαΕμφανίζονται προβολές στο Λονδίνο. Άλλαξε πόλη παραπάνω για προβολές αλλού.
Προβολές για Ντοβζένκο. Πρώτη Ματιά, ενημερωμένες κάθε πρωί
Διάλεξε σινεμά και πάρε υπενθύμιση πριν κατέβει.
мама: у нас є челенджерс вдомачеленджерс вдома:
Як-то кажу, добре, що взагалі знімають про українську культуру, але на жаль цього не вистачилоОдеса 20-х справді дуже гарна, атмосфера неймовірна та заворожує. На цьому плюси закінчились Перше, що кидається в очі - гра акторів. Масовка просто піздєц як перегравала, але Бог з нею вже. Що не так з головними героями? Бакланов і Самчик ще час від часу нормально грали, хоча також дуже дивно і не лінійно. Але Василина це щось з чимось. Вона так блять перегравала, шо я була готова застрелитись прям в кінотеатрі. Так перегравати, ще треба вміти і я знаю, що в неї зараз купа театральних виступів і я не спорю, що як актриса театру вона можливо і непогана, але в цьому фільмі… ну піздєц просто. Вот ці стереотипні чекісти також не радували. Ну панове, ми ніби ще в «Я (романтика)» відійшли від цього. Що сталося, що ми знову повернулися до цих стереотипів? Також є питання до монтажу і дивної послідовності сцен, таке відчуття ніби їх монтували на тяп-ляп. По пару разів повторювати одне й те саме, ніби глядачі не вміють думати. А ну і це й прекрасний любовний трикутник. Українські челенджерс, але все що залишилося тут від челенджерс - це груповуха. Вже якщо робите українське кіно, то робіть його таким щоб можна було дивитися без крінжа
Дуже багато питань викликає цей фільм, і подекуди далеко не в гарному сенсі. Іноді ловиш кринж, а іноді приємно глянути.Великий плюс у тому, що Григорій Бакланов грав чудово, не дивлячись на те, що він не зовсім-то і схожий на Олександра Довженка.Сам задум просто прекрасний — він все ж має спонукати людей дивитися фільми Довженка, читати Яновського. Реалізація — на 3 з натяжкою: монтаж часто незрозумілий, по світлу часто намагалися виграти і програвали, а на відʼїздах стабілізація покидала чат. Художня робота в багатьох сценах ніби була виконана абсолютно різними командами: у деяких моментах це виглядало добре, у інших очі лізли на лоба.Я хотіла би змовчати про те, але не можу, що в деяких моментах мене шалено відволікала від сюжету награність акторів масових сцен. Клішовані діалоги, потипу «хто важливіший», з дрібкою пафосу, бувало, змушували мене відволікатися від основної думки. Так по всьому — багато зайвого і багато недосказаного.Готова також похвалити загальну атмосферу, але все ж не фільм загалом. З багатьма пунктами не дожали, хоча видно, що старалися — українські байопіки все ж стають з кожним разом трохи ліпшими.
Τοποθετημένο στην Οδησσό του 1926, η ταινία ακολουθεί τον νεαρό καλλιτέχνη Σάσκο Ντοβζένκο καθώς αναζητά την καλλιτεχνική ελευθερία στον πρώιμο κινηματογράφο, ενώ συγκρούεται με το σοβιετικό σύστημα.
Ο Κωνσταντίν Κονόβαλοφ σκηνοθέτησε το ιστορικό δράμα του 2026.
